Як Супоївка Ничипорівку реабілітувала
Три бабусі— громадянки Б., Ч. та К, мешкали в так званому «чорнобильському посьолку» у Ничипорівці, оскільки на Яготинщину цих людей принесло велике горе—аварія на Чорнобильській АЕС. У «доаварійний період» усі троє жили у Поліському районі Київщини, працювали в колгоспі «Хабне». Коли сталася чорнобильська трагедія, місцевість, де проживали вищеназвані жінки , у відповідності до розпорядження Ради Міністрів УРСР потрапила до зони безумовного відселення. Отак «мирний атом» закинув героїнь нашої розповіді за сотні кілометрів від отчого дому, на Яготинщину. Усі троє оселилися в Ничипорівці з осені 1992 року, зареєструвавшись на своєму новому місці проживання у встановленому чинним законодавством порядку. Як потерпілі внаслідок аварії на ЧАЕС громадянки Б.,Ч та К. отримали відповідні посвідчення другої категорії.
Оселившись на новому місці, три переселенки ,які до того часу були вже пенсійного віку, до числа активних трудових ресурсів господарства вже входити не могли в силу віку. Коли ничипоряни почали масово отримувати орендну плату за паї, у переселенок з Полісся виникло логічне запитання: а де ж наш пай? Коли три бабусі звернулися до Ничипорівської сільської ради з приводу свого права , їх там прийняли без ентузіазму. Пообіцяли розглянути. Минав час, ніякого рішення не приймалося, нові звернення бабусь наштовхувалися на заспокійливо-обнадійливе «нехай якось подумаємо». І нічого далі.
Коли в черговий раз жительки села Б.,Ч. та К. спробували знайти правду у сільраді, вищий орган сільського самоврядування на таку наполегливість відреагував офіційно, ухваливши рішення, яким усім трьом було відмовлено у наданні дозволу на виділення земельних часток(паїв) через відсутність на території сільради вільних земельних ділянок даного призначення. А коли ошелешені таким вердиктом бабусі спробували якось апелювати, мовляв, закон же на нашому боці, їм відрізали : «Не згодні—звертайтеся до суду».
Ось так і виникла справа за позовом жителів Ничипорівни Б., Ч. та К. до Ничопорівської сільської ради та Управління Держземагентства в Яготинському районі про визнання права на отримання земельного паю. Рядові громадяни-пенсіонерки в судовому порядку вирішили захистити свої права перед органом влади. Судове засідання відбулося 22 грудня 2015 року. В ході судового розгляду було вивчено документи, представлені Управлінням Держгеокадастру України в Яготинському районі. Згідно з цими документами на території Ничипорівської сільради справді не було у наявності вільних земель даного призначення. Землі, звичайно, були, але на той час вони перебували в довгостроковій оренді. Зате такі землі були на територіях Лемешівської, Сотниківської та Супоївської сільських рад.
Отож, диспозиція сторін на суді була такою. За Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачки мають право на отримання земельних паїв за новим місцем проживання із земель запасу та резервного фонду. А згідно висновків Яготинського районного земельного управління таких земель у Ничипорівці немає . Виникла ситуація, за якої адвокатові довелося уточнювати позовні вимоги ничипорівських бабусь. Життєва мудрість твердить: синиця в руках краще за журавля у небі. З паєм, хай і в іншому селі, краще, аніж зовсім без паю.
Отож, підкоряючись здоровому глузду, позовні вимоги гр. Б.,Ч. та К. було скоректовано: позивачки згодилися на виділення земельних паїв у Супоївці. Правда, Супоївська сільська рада цього позову не визнала.
Вивчивши обставини справи, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідачів, суд встановив, що громадянки Б.,Ч. та К. справді є переселенцями з зони обов`язкового відселення і як такі мають цілком законне право на отримання земельного паю відповідно до ст. 35 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток(паїв)» . Як прописано у законі, в разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду, земельна ділянка за згодою може бути виділена в натурі на території іншої ради. Оскільки позивачі згодилися на варіант виділення земельного паю на території Супоївської сільради, а представник відповідача — Яготинського районного управління земельних ресурсів такий позов визнав( представник Ничипорівської сільради на суд не з`явився), суд прийняв рішення позов трьох жительок Ничипорівки задовольнити повністю. Таким чином завершилося це протистояння сільських пенсіонерок і сільської ради. У цілком законний і цивілізований спосіб. Люди похилого віку зуміли захистити свої законні права.
Мушу відзначити, що цей випадок не є унікальним. В районі є ще чимало людей, які в силу різних причин не отримали свого паю в натурі. Як правило, сільради відмовляють селянам по уже згадуваній причині—немає вільних земель. В той час, які сотні гектарів перебувають в оренді сільськогосподарських фірм, яким вигідніше сплачувати орендну плату державі, аніж розраховуватися окремо з кожним пайщиком. Але проблему вирішити можна. Приклад, який описаний в цьому матеріалі, є цьому підтвердженням.
Ольга Вак, адвокат
газета “Яготинські вісті” №26 5 квітня 2016 р.
