За бiдного пенсiонера замовте слово…
Середня пенсія у Таджикистані 30 доларів, у Молдові—84, Киргизії—86, в Білорусі—260. В набагато економічно могутнішій Україні— близько 70. Це я до питання справедливості нашої держави по відношенню до старшого покоління. Але навіть і ці крихітні пенсії, з огляду на європейські і навіть деякі пострадянські розміри , пересічному громадянинові доводиться видирати, як кажуть, з потом і кров`ю. Як, наприклад, героям цієї публікації.
Пропрацювавши значну частину свого виробничого стажу на аміачних компресорно-холодильних установках, громадянин Г. , досягнувши 55-річного віку вирішив скористатися своїм правом пільгового виходу на пенсію. Адже подібні роботи входять до затверджених Радою Міністрів СРСР та Кабінетом Міністрів України Списку №2 робіт, професій і посад, перебування на яких дає право працівникові йти на пенсію достроково за наявності загального стажу не менше двадцяти п`яти і «шкідливого» — дванадцяти з половиною років. З цим у громадянина Г. було все в порядку: і загального стажу набиралося, і «аміачного» було цілих дев`ятнадцять з гаком років. Як і належить, майбутній пенсіонер подав усі необхідні документи до Яготинського райуправління Пенсійного Фонду України і став терпляче чекати.
Яготинські фахівці з нарахування пенсій, ретельно розглянувши надані матеріали, у нарахуванні пільгової пенсії відмовили. Причину вказали прямо: не маєте,ви,громадяние Г., ніякісіньких прав вимагати у держави пенсії у такому юному для чоловіка віці. Бо документального підтвердження стажу роботи, що дає право на пільговий вихід на пенсію, у вас немає.
Загалом, ситуація склалася для гр. Г. невесела: аміак 19 років фактично нюхав , але по версії яготинських пенсійників—ніби й ні. І натякають йому недвозначно, що , мовляв, залазити нахабно до кишені державної пенсійної скарбниці, аби достроково—на цілих 5 років!– паразитувати на ній без належних на те підстав, це ганьба і сором. Вперед на роботу, а не вимагати якихось там пільгових пенсій!
Розмовляти з державним органом і доводити його неправоту—все одно, що намагатися батогом перебити обуха. Зрозумівши цю просту для українця істину, гр. Г. звернувся до адвокатів. Яготинський районний суд розглянув цю справу на своєму засіданні у листопаді позаминулого року. Боротьба сторін була запеклою. Відповідач—райуправління Пенсійного Фонду України—доводило : так, позивач працював 8 років машиністом компрессорного цеху. Ну й що? Далеко не всі компресорники працюють в шкідливих умовах. В трудовій же про це нічого не написано ! Інших же документів про спосіб , умови праці, вид обладнання, позивач не надав. Крім того,є норма закону, що з 1992 року на роботах, які входять до Списку №2, повинні проводитись атестації робочих місць,які й підтверджують ступінь важкості , напруженості та шкідливості виробничого процессу. А гр. Г. не надав ніяких документів, які б підтверджували проведення таких атестацій. Крім того, немає доказів, що гр. Г. користувався додатковими відпустками,які належить давати працівникам з шкідливими умовами праці. Як такому можна нараховувати пільгову пенсію?
Адвокат гр. Г. резонно наголошував, що рядовий компресорник сам собі атестацію не призначить. А що йому, всупереч трудового законодавства, не надавали додаткових відпусток, не повинно тлумачитись, як те , що режим і умови роботи у нього були, як у бібліотекаря райкому партії. Щодо додаткових документів, то стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» говорить, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є лише трудова книжка. Про це ж саме говориться і в «Порядку застосування Списків №1 і №2 робіт, професій і посад при обчисленні стажу робіт зі шкідливими і важкими умовами праці». Все інше—плід чиновницької фантазії райуправління ПФУ. Крім того, позивач надав уточнюючу довідку,з якої стало ясно, що «машиніст компрессорного цеху»–це робота,яка передбачає щоденне обслуговування холодильних аміачних установок.
Суд, вислухавши аргументи сторін, показання свідків, прийняв рішення задовольнити позов громадянина Г. до райуправління Пенсійного Фонду України. Так і записали: відповідач не надав суду доказів на відсутність у гр. Г. стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах.
Значить, треба призначати пільгову пенсію? Якраз! Не на тих напали! Яготинське районе управління ПФУ вирішило судитися далі. У апеляційній скарзі до Київського апеляційного адміністративного суду так і написали: Яготинський суд встановив факти, але дав їм хибну оцінку. Громадянин Г. має всього-навсього 11 років 3 місяці і 23 дні стажу робіт з важкими і шкідливими умовами праці. Решта 8 років компрессорного цеху—не доведена матерія. А раз так—відміняйте рішення районного суду.
26 березня 2014 року цю скаргу розглянула апеляційна інстанція. Колегія суддів Київського Апеляційного Адмінсуду погодилася з рішенням Яготинського районного суду про те,що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки стаж роботи позивача на посаді машиніста компрессорного цеху та машиніста холодильних установок повинен бути зарахований до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Але і після цього Яготинський райвідділ Пенсійного Фонду зброї не склав. Спільними зусиллями було складено касаційну скаргу, в якій наголошувалось, що судами двох попередніх інстанцій безпідставно зобов`язано райуправління ПФУ зарахувати період роботи позивача( громадянина Г.) на посаді машиніста компрессорного цеху до «пільгового» стажу. Основний аргумент: працівники, професії і посади яких передбачені в Списках №1 та №2, користуються правом пільгової пенсії, якщо їхня робота відповідає умовам праці, зазначеним у Списках, що повинно підтверджуватися результами атестації робочих місць.
Крапку в цій судовій тяганині поставив Вищий Адміністративний суд України 9 жовтня 2014 року. Розглянувши справу по суті, колегія суддів зазначила, що обов`язок проведення атестації робочих місць покладено на керівника підприємства, а тому не може бути підставою для відмови у включенні «не проатестованого» періоду роботи до пільгового стажу. Крім того, непроведення або неналежне проведення атестації не може позбавити громадян їх Конституційних прав на соціальний захист. Ухвала суду була однозначною: касаційну скаргу управління Пенсійного Фонду в Яготинському районі відхилити, постанову Яготинського районного суду та ухвалу Київського Апеляційного суду залишити без змін. На відстоювання правди громадянин Г. витратив більше року…
А ось ще один яскравий приклад правового свавілля Яготинського управління Пенсійного Фонду. Громадянка Ш. працювала кравчинею у Яготинському побуткомбінаті. Коли сталася аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильській АЕС, держава без жалю до її дівочої молодості направила до 30-кілометрової зони, де рівень радіації був, як після вибуху атомної бомби у Хіросімі. Тоді згідно наказу дирекції вона в складі бригади, що складалася з пральників, прасувальників, електриків та водіїв, змушена була їхати до села Розсохи Чорнобильського району і перебувала там на вахті з 9 по 20 листопада 1986 року. Через 28 років, коли постало питання клопотання пільгової пенсії, державний орган– районне управління Пенсійного Фонду України — зробив все від нього залежне, аби спробувати позбавити громадянку Ш. такого права.
Але про все по порядку. Відпрацювавши в 30-кілометровій зоні 12 днів, громадянка Ш. отримала посвідчення «Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС» другої категорії. У відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від аварії на ЧАЕС», вона отримала право на зменшення пенсійного віку : всі «ліквідатори», які перебували в 30-кілометровій зоні з 1 липня по 31 грудня 1986 р. не менше 5 календарних днів, мають право виходити на пенсію на 10 років раніше.
Коли гр. Ш. виповнилось 46 років, вона, користуючись своїм правом, подала документи до Яготинського райуправління ПФУ. Там, розглянувши надані матеріали, вирішили на пенсійних коштах держави зекономити і відмовились оформляти дострокову пенсію. Аргументи були такі: бракує документів, які б підтверджували факт перебування в зоні. Копія наказу про відрядження до 30-кілометрової зони, посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, копія перепустки до закритої зони на працівників Пенсійного Фонду враження не справили. Там задалися іншими питаннями: є копії відомостей про нарахування основної зарплати. А де нарахування доплат за роботу в зоні? Не знайшла—тобі ж гірше. Коли гр.. Ш. у районному архіві віднайшла копію наказу про нагородження її премією в 30 крб. за виконання особливо важливого завдання в с. Розсохи, пенсійники знайшли і тут контраргумент: у наказі про відрядження написано про роботу в 30-кілометровій зоні, а не в селі Розсохи (воно, до речі, входить до 30-кілометрової зони – прим. авт.).
Скоро стало ясно, що цей бастіон глухої протидії законності і здоровому глузду можна буде здолати лише за допомогою адвокатів, до яких і звернулася гр. Ш. На суді адвокати резонно наголосили: сам статус гр.. Ш. як учасника ліквідації Чорнобильської аварії( який ніким не оспорювався) мав би бути підтвердженням факту перебування її в зоні. А те, що вона не надала всіх первинних документів, які вимагали у ПФУ, то треба взяти до уваги, що на цей час такого підприємства як Яготинський райпобуткомбінат уже не існує. Наданих документів( трудова книжка, посвідчення ліквідатора, копія наказу про відрядження, копія наказу про преміювання за виконання робіт в 30-кілометровій зоні згідно Постанови Ради Міністрів УРСР та Укрсовпрофу від 10.06.86) має бути досить, аби визнати за гр.. Ш. право на дострокову пенсію. Яготинські адвокати свою роботу виконали професійно: районний суд на своєму засіданні 2 квітня 2014 року задовольнив адміністративний позов гр. Ш. до райуправління ПФУ, відзначивши, що відмова яготинських пенсійників нараховувати дострокову пенсію ліквідатору другої категорії є неправомірною. Проте, як і у випадку, описаному вище, Яготинське районне управління пенсійного Фонду України вирішило доводити свою правоту у суді вищої інстанції, подавши апеляцію до Київсього Апеляційного Адміністративного суду. Обґрунтовуючи свою позицію, яготинські пенсійники звинуватили районний суд в тому, що він виходив з чисто формальних позицій, не вникаючи в деталі. Позивачка не надала документів про місце і характер роботи в зоні, немає табелю робочого часу за період роботи в зоні і т.д. Знову за роботу взялися адвокати…
На засіданні Київського Апеляційного Адміністративного суду, що відбувся 4 листопада 2014 року, правомірність вимог гр.. Ш. було підтверджено. Суд наголосив , що наданих документів для Пенсійного Фонду було досить, аби встановити факт перебування і виконання робіт в 30-кілометровій зоні ЧАЕС. Колегія суддів Апеляційного Адміністративного суду підтримала рішення суду першої інстанції щодо необхідності зобов`язання відповідача призначити гр.. Ш. пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 10 років як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Скаргу ж Яготинського райуправління ПФУ суд залишив без задоволення
Описані два приклади з практики взаємовідносин « громадянин—управління Пенсійного Фонду» є типовими . На жаль, часто позиція тих, від кого залежить нарахування пенсій громадянам часто переходять межі закону. І не завжди, як у вищенаведених випадках, скривджені люди звертаються до фахівців в галузі пенсійного права. В більшості випадків махнуть рукою, проковтнуть образу і покірно приймуть факт беззаконня. А цього робити не треба. Собі ж гірше…
О.Вак, адвокат
Газета «Яготинські вісті»
Грудень 2015 р.
